Ви кілька разів просите свою трирічну дитину принести підгузник для її молодшого брата. Чим довше дитя ігнорує ваше прохання, тим більше ви заводитеся. Замість того щоб дорікати або змушувати, постарайтеся зрозуміти стан дитини. Чи не ревнує він вас до брата? Чи чує вас? Чи розуміє ваше прохання? Чи не занадто зайнятий власними справами? З'ясування позиції дитини допоможе вибрати вірний спосіб прищеплення йому готовності допомогти і співпрацювати - двох навичок, які дозволять дитині позитивно ставитися до самого себе, а іншим людям - позитивно ставитися до нього.
КОРИСНІ ПОРАДИ
Подавайте приклад співчуття, турботи та готовності прийти на допомогу, щоб дитина вчилася цінувати ці якості.
Відзначайте в дитині будь-які прояви готовності допомогти, щоб заохочувати до продовження в тому ж дусі.
Перш ніж звертатися до дитини за допомогою, подивіться, чим він зайнятий. Можливо, йому потрібен час, щоб закінчити вже розпочату справу.
ВАША ВНУТРІШНЯ МОВА - слова, які ви вимовляєте (вголос або про себе) і якими визначається ваше ставлення до ситуації. Внутрішня мова - це голос, який ви чуєте у себе в голові і яким ситуація ідентифікується або як нерозв'язна проблема, або як можливість прищепити дитині важливий життєвий навик.
Пам'ятайте, що всі події нейтральні і стають негативними чи позитивними в залежності від того, як ви їх сприймаєте.
Важливо в першу чергу думати про ваше ставлення до поведінки дитини - саме цим і буде визначатися ваша реакція. Так, якщо ви сприймаєте небажання дитини йти вам назустріч як прояв непокори, ваша реакція, швидше за все, буде негативною. Якщо ж ви сприймаєте опір дитини як можливість зміцнити відносини і навчити необхідним навичкам, дії ваші, швидше за все, будуть відповідальними і раціональними.
ВНУТРІШНЯ МОВА
Не кажіть собі:«Він ніколи не хоче допомогти. Це моє упущення».
Не драматизуйте ситуацію використанням слів типу «ніколи» і не звинувачуйте в проблемі себе. Так ви викликаєте у себе сильні негативні емоції, блокуючі здатність вирішувати проблему.
Замість цього скажіть:
«Не біда, що він не хоче допомагати. Я зможу виправити ситуацію».
Сприйняття проблеми в більш широкому аспекті допоможе зосередитися на пошуку шляхів її вирішення. Опір дитини може викликати у вас занепокоєння і роздратування, але підтвердження власної здатності впоратися з ситуацією - перший крок у потрібному напрямку.
Не кажіть собі:
«Він завжди був егоїстичним дитиною».
Ярлик егоїстичності переводить проблему в розряд постійних, що змушує вас відчувати своє безсилля.
Замість цього скажіть:
«Моє завдання - допомогти дитині стати доброю, уважною людиною».
Орієнтуйтеся на довгострокову мету, і вам легше буде тримати курс на навчання дитини співпраці.
Не кажіть собі:
«Він виводить мене з себе, коли я прошу його допомогти, а він і вухом не веде».
Не зліться, коли дитина ігнорує ваше прохання. У підсумку ваше завдання тільки ускладниться.
Замість цього скажіть:
«Мені не обов'язково злитися, коли він не хоче допомагати».
Ви самі контролюєте власний гнів. Дивіться на ситуацію як на можливість навчити дитину приходити на допомогу, а не як на ще одну неприємність в ряді багатьох інших.
РОЗМОВА З ДИТИНОЮ
Не погрожуйте. Не кажіть:
«Не роби вигляд, що ти мене не чуєш. Іди сюди і допоможи, а не те проведеш решту дня у своїй кімнаті».
Не намагайтеся мотивувати дитину вимогою підкоритися. Цей шлях не дозволить виховати в дитині співчуття і уважність до людей - справжні мотиви, які змушують людину допомагати іншим.
Замість цього похваліть. Скажіть:
«Мені дійсно потрібна твоя допомога, так як у тебе завжди дуже добре виходить мені допомагати».
Говорячи дитині, що потребуєте її допомоги, ви підкреслюєте обставину, що дитя - важливий член сім'ї.
Не намагайтеся викликати почуття провини
Не кажіть:
«Що з тобою? Я цілими днями тільки на тебе і працюю, а ти не хочеш і поворухнутися, щоб мені допомогти».
Подібна різка реакція знижує самооцінку дитини, позбавляє його права на помилку. У результаті страждають ваші відносини. Натяк на ущербність викличе у дитини помилкове відчуття, що у вашому сприйнятті він і його поведінка нероздільні.
Замість цього стимулюйте зворотний зв'язок. Запитайте:
«Скажи, про що ти думаєш, коли я прошу тебе принести підгузник для твого молодшого братика?»
Поважне звернення до дитини допоможе розібратися в його поведінці, визначитися з напрямком подальших дій. Крім того, дитина буде набувати корисний навик вираження своїх думок і почуттів.
Не зліться. Не кажіть:
«Те, що ти ігноруєш мої прохання, виводить мене з себе. Швидко йди сюди і допоможи мені!»
Звернені до дитини слова про те, що він вас злить, знижує його здатність проявляти співчуття і змушує думати, що його поведінка визначає ваші емоції. Це не може не лякати дитину. У дійсності тільки ви самі здатні контролювати власні почуття.
Замість цього запропонуйте угоду. Скажіть:
«Коли принесеш підгузник, ми зможемо почитати книгу, яку ти просив тобі почитати».
Подумайте, як можете допомогти дитині у виконанні його бажання, і використовуйте знайдену можливість для його мотивації до співпраці.
Не лякайте. Не кажіть:
«Думаю, мені доведеться піти пошукати іншого хлопчика, який допоможе мені і твоєму братику».
Не намагайтеся мотивувати дитину через страх! Натяк на те, що ви можете його кинути, не навчить дитину відгукуватися на прохання про допомогу. Він лише навчить його тому, що ваша любов не безумовна, що любов ця приходить і йде залежно від її поведінки. Дитина може віддати перевагу співпрацю, але лише з розрахунком утримати вашу любов, а не зі співчуття до вас і до свого братика. Крім того, він засвоїть небезпечний і хибний урок: він і його вчинки - одне і те ж.
Замість цього похваліть. Скажіть:
«Спасибі за допомогу. Не знаю, що б я без тебе робив».
Звернені до дитини слова про те, що ви від нього залежите, викличуть у нього бажання співпрацювати. Для дитини любов і похвала - поняття синонімічні.
"Яскраве Життя" - з "Диво Дитя"!
м. Яворів, вул. Маковея, 64
м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 18 Б
м. Стрий, майдан 22 січня, 15, майдан 22 січня, 12
вул. Багряного, 4 (Торговий пасаж)
вул. Успенська, 36а
вул. Т. Шевченка, 72
Немає коментарів:
Дописати коментар