У психологічній літературі описаний випадок, коли мати, йдучи на роботу, замикала дитину на весь день одну в будинку. В іншому випадку дитина залишалася під опікою глухої бабусі. У третьому - дитини «підкидали» сусідці, яка в основному дбала лише про те, щоб як слід його нагодувати та вчасно забрати у нього з рук то голку, то ножиці, то який-небудь ще небезпечний предмет.
Особливо прикрими є ті випадки, коли дорослі створюють дефіцит спілкування, ухиляючись від усіх контактів з дитиною, крім «ділових» (нагодувати, переодягнути, вкласти спати і т. Д.), Просто тому, що їм такі контакти малоцікаві. У цих випадках у них завжди знаходиться безліч причин не займатися дитиною і надати його самому собі - втома після роботи, необхідність відпочити, маса всіляких домашніх справ і т. П.
Особливо важко позначається на розвитку дитини дефіцит материнського спілкування в перші 2-3 роки життя. Цей час є виключно важливим періодом у розвитку дитини, а найбільш тісні контакти у нього в цей час існують саме з матір'ю. Власне, це продовження тих природних контактів, які почалися ще раніше, коли мати колихала його, пеленала, годувала, робила ладушки, коли він першим з усіх людських облич навчився розрізняти обличчя матері і зустрічати його радісною посмішкою і загальним пожвавленням.
КОНФЛІКТИ В СІМ'Ї
Другим несприятливим для дітей моментом, важко віддзеркалюваним на їхньому розвитку, є конфліктні стосунки в сім'ї, особливо якщо вони посилені алкоголізмом батьків. Обстановка постійного страху, пригніченості, загнанності супроводжує все життя дитини в такій сім'ї. Легко можна уявити, яким було його дошкільне дитинство, якщо у відповідь на вимогу вчителя придумати просте речення він виводить у своєму зошиті: «Тато пив. Тато бив.» (Реальний випадок з шкільної практики автора).
НЕПОВНОЦІННІСТЬ СПІЛКУВАННЯ
Спілкування може бути тривалим за часом, так що про дефіцит говорити тут начебто не доводиться, і в той же час до крайності збідненим. Збідненим або в інтелектуальному, або в емоційному плані.
Словниковий запас нормальної дитини, що приходить у школу, зазвичай становить 4-5 тисяч слів. Але попадаються сім'ї, де мати, спілкуючись з дитиною, обходиться двома-трьома сотнями слів.
- Сервантеса читала?
- Нє-а. А про чево там?
- Як один чувак начитався романів і очі посоловіли.
З інтелектуальною неповноцінністю спілкування тісно межує емоційна неповноцінність. І знову-таки це, як правило, наслідок убогості емоційного життя сім'ї. У такій сім'ї діти не звикли нічому дивуватися, нічому дивуватися, бо таке відчуття подиву чуже дорослим. Вони не в змозі відчути гумор у словах іншої людини, буквально сприймають сказані жартома слова.
ЯК УНИКНУТИ ЗАТРИМКИ РОЗВИТКУ?
По-перше, не шкодувати часу на те, щоб роз'яснювати дитині що відбувається. У міру можливого робити його самого учасником дії («Ану Вибери нам два пакетики з молоком сам»). Якщо ви зайняті і поспішаєте, то краще просто не брати дитину з собою, ніж зводити його роль до звичайного: «Стій, не крутись!»
По-друге, постарайтеся, щоб після повернення дитина розповіла про свої враження. Найбільш природний для цього прийом - розповідь домашнім про те, що було. І нехай вони поставляться з повною зацікавленістю до розповіді, задають питання! Прояв неуваги («Не заважай, помовч!») Здатен надовго відбити у дитини охоту до таких розповідей.
По-третє, бажано, щоб знову отримані враження і знання дитина включила у гру. Нехай ведмедик робить закупівлі в ляльки, лялька відправляє посилку слоненяті і т. Д. Найчастіше дитина і сам, за своєю ініціативою, починає грати у відповідні гри. Але іноді треба наштовхнути його на це, прийняти на перших порах участь у грі і т. Д.
В "Яскраве Життя" - з "Диво Дитя"!
м. Яворів, вул. Маковея, 64
м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 18 Б
м. Сокаль, вул. Шептицького, 49 а
м. Стрий, майдан 22 січня, 15, майдан 22 січня, 12
вул. Багряного, 4 (Торговий пасаж)
вул. Успенська, 36а
вул. Т. Шевченка, 72
Немає коментарів:
Дописати коментар